Степ-aеробікa в ЗДО

Степ-aеробікa – ритмічні рухи вгору і вниз по cтеп-плaтформі. Заняття степ-аеробікою сприяють розвитку рухливості суглобів, формуванню зводу cтопи, удосконаленню рівноваги. Степ-aеробіку винайшла наприкінці ХХ століття відома американка фітнеc-інcтруктор Джин Міллер (Gin Miller). Після трaвми колінa вона для зміцнення м’язів і прискорення одужання використовувала у тренуваннях сходинки ганку свого будинку. Ритмічні підйоми і cпуcки сходинками принесли чудовий результат. Видужавши, Джин створила нa оcнові cвого домaшнього реaбілітaційного комплекcу новий вид aеробіки, що одержав назву «cтеп-aеробікa».

Стурктура заняття зі степ-аеробіки:

• вступна частина – діти оббігають або обходять степ-платформи «змійкою»;

• загальнорозвивальні вправи – виконуються у різних вихідних положеннях (стоячи, сидячи, лежачи). Такі вправи розвивають відчуття рівноваги, координацію рухів і сприяють розвитку орієнтування у просторі;

• основна частина –

– різноманітні вправи на розвиток сили, спритності, витривалості, зокрема з різними атрибутами;

– рухливі ігри й естафети;

• заключна частина – вправи з низьким рівнем інтенсивності на вентиляцію легенів.

Організовуючи заняття зі степ-аеробіки, насамперед слід пам’ятати про техніку безпеки. Дуже важливо правильно забезпечити фізичне навантаження для дітей певного віку, дозуючи його з урахуванням стану здоров’я дітей та рівня їхньої фізичної підготовленості. Складні вправи потрібно чергувати з менш складними.

Щоб заняття з використанням степ-платформи були безпечними, діти мають оволодіти технікою степ-аеробіки. Навчати дітей рухів рук необхідно тільки тоді, коли вони досконало опанують рухи ніг.

Основними правилами техніки виконання степ-аеробіки є такі:

• виконувати кроки в центр степ-платформи;

• при підйомі на степ-платформу ставити всю підошву ступні, а спускаючись, ставити ногу з носка на п’яту, перш ніж зробити наступний крок;

• спустившись зі степ-платформи, залишатися стояти неподалік від неї – не відступати більше, ніж на довжину ступні від степ-платформи;

• не підніматися й не спускатися зі степ-платформи, стоячи до неї спиною;

• робити крок з легкістю, не вдаряти по степ-платформі ногами.

Техніка степ-аеробіки сприяє формуванню у дітей правильної постави. Тому дуже важливо час від часу нагадувати їм про необхідність збереження правильного положення тіла під час виконання всіх рухів.

Особливе місце на заняттях зі степ-аеробіки посідає музика. Вона є одночасно мотивуючим чинником, спрямовує хід тренування і визначає швидкість рухів. Тому, добираючи музичний супровід, слід зважати на наявність у композиції чіткого ударного ритму. Для кожного етапу заняття варто підбирати музику відповідного темпу і тривалості.

Важливим прийомом на заняттях зі степ-аеробіки є словесні команди. Вони повинні бути короткими й чіткими. Словесні команди застосовують при перешикуваннях, зміні вихідного положення, а також у випадках, коли більшість дітей припускається однієї й тієї самої помилки.

Десять порад батькам

1. Підтримуйте інтерес дитини до занять фізичною культурою, у жодному разі не проявляйте зневагу до фізичного розвитку, так як приклад дорослих в цьому питанні надзвичайно важливий.

Як ви ставитеся до фізичної культури, так буде ставитися до неї і ваша дитина. Часто дитина живе під вантажем заборон: “не бігай”, “не шуми”, “не кричи голосно”. Обмеження потреби у самовираженні особливо позначається на зниженні самооцінки і активності підростаючої людини.

Ви повинні добре знати потреби і можливості своєї дитини і як можна повніше враховувати їх.

2. Всебічно підтримуйте в своїй дитині високу самооцінку – заохочуйте будь-яке його досягнення, і у відповідь ви отримаєте ще більше зусиль.

Висока самооцінка – один із потужних стимулів для дитини виконувати будь-яку роботу, будь то домашнє завдання або ранкову гігієнічну гімнастику.

На заняттях фізичною культурою витримуйте єдину лінію поведінки «обох батьків», не допускайте протилежних розпоряджень (мама – “вистачить бігати”; тато – «побігай ще хвилин п’ять»).

Єдина думка батьків сприяє підвищенню інтересу дитини до фізкультурних занять.

3. Спостерігайте за поведінкою і станом своєї дитини під час занять фізичними вправами, спробуйте зрозуміти, чому дитина вередує, не виконує, здавалося б, елементарних розпоряджень батьків, яка причина  її негативних реакцій (втома або якесь приховане бажання – наприклад, дитина хоче швидше закінчити заняття фізкультурою, щоб дивитися цікаву програму). Не шкодуйте часу і уваги на те, щоб встановити з нею душевний контакт.
4. У жодному разі не наполягайте на продовженні тренувального заняття, якщо дитина не хоче займатися. З’ясуйте причину відмови, виправте  її і лише після цього продовжуйте заняття.
5. Не сваріть свою дитину за тимчасові невдачі.

Пам’ятайте: дитина робить тільки перші кроки в невідомому, для неї світі, а тому вона болісно реагує на те, що навколишні вважають її слабкою і невмілою. Дайте дитині зрозуміти, що ви поважаєте її почуття, бажання, думки і рахуєтеся з ними.

6. Визначте індивідуальні пріоритети дитини у виборі фізичних вправ.

Хоча практично всім дітям подобаються рухливі ігри, але деяким з них не вистачає якихось якостей, фізичної сили.

Не відмовляйте дитині в проханнях купити їй гантелі або навісну перекладину для підтягування (вона хоче наслідувати свого улюбленого героя книги або кінофільму в силі і спритності).

7. Не змінюйте занадто часто набір фізичних вправ, нехай дитина виконує комплекс вправ, що їй подобається, як можна більше, щоб міцно засвоїти вивченi рухи.
8. Вимагайте, щоб дитина, дотримуючись культури  виконання фізичних вправ, не допускала недбалості, виконання абияк, все робила “на відмінно”.
9. Не перевантажуйте дитину, враховуйте її вік, настрій, бажання. Не застосовуйте до неї суворих заходів, намагайтеся привчати її до фізичної культури власним прикладом.
10. Пам’ятайте три непорушних правил закону, які повинні супроводжувати вас у вихованні дитини: розумiння, любов i терпiння!!!